РАННІЙ ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ

   Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до спілкування, до розуміння мовлення, до гри і взаємодії з іншими. Характерними рисами синдрому раннього дитячого аутизму є:

— порушення здатності до встановлення емоційного контакту;

— стереотипність у поведінці, яка проявляється як виражене будь яких незначних змін, як наявність у поведінці дитини одноманітних дій – моторних (розкачувань, стрибків та ін.), мовленнєвих (вимовляння одних і тих самих звуків, слів,фраз), стереотипних маніпуляцій якимось предметом, одноманітних ігор, пристрасті до одних і тих самих об’єктів, стереотипних інтересів;

— особливі порушення мовленнєвого розвитку (ехолалії, мовленнєві штампи, стереотипні монологи, відсутність у мовленні першої особи тощо), суттю яких є порушення можливості використовувати мовлення з метою комунікації.

    Здібності, розвиток і поведінка дітей з аутизмом можуть колихатися в широких межах. Аутизм – це порушення розвитку,яке негативно позначається на здатності дітей до навчання. В таких випадках дуже важливими є рання діагностика і застосування відповідних навчальних програм. Під час розробки індивідуальних навчальних програм для малят з аутизмом насамперед треба звернути увагу на поліпшення комунікативних, соціальних і когнітивних умінь, поведінки, самообслуговування. Для ефективного навчання і розвитку цих дітей групове середовище повинне бути структурованим, а заняття мати точно визначену послідовність. Діти з аутизмом навчаються і розвиваються краще, коли одночасно отримують візуальну і словесну інформацію. Для них дуже важливою є взаємодія зі здоровими ровесниками, оскільки однолітки можуть бути для них зразками в оволодінні мовленнєвими, соціальними і поведінковими вміннями.

Результат пошуку зображень за запитом "дитячий аутизм"

    Аутична дитина доволі часто потрапляє до дошкільного навчального закладу. Спонукає батьків до цього не тільки необхідність вирішення певних життєвих ситуацій, але й надія на те, що, потрапивши в колектив дітей, дитина почне з ними якось взаємодіяти або хоча б поступово звикне знаходитися серед них, можливо, буде щось за ними повторювати, можливо, чомусь навчать досвідчені педагоги, що ніяк не виходить вдома.

    Дитина з вираженими труднощами спілкування і довільною організацією поведінки, з однієї сторони, не прилаштована до життя в дитячому колективі, з іншої, не маючи позитивного досвіду перебування в ньому, вона і не зможе набути потрібних навичок комунікації, розуміти і враховувати в своїх діях бажання та інтереси інших людей, буде мати виражені труднощі надалі під час фронтальних занять з педагогами. По можливості такий досвід треба хоча б дозовано отримати ще до школи.

  Реальний емоційний вік дитини з емоційними порушеннями, яка за паспортним віком є дошкільником, значно менший. Тому така дитина, поступаючи до дошкільного закладу, має труднощі адаптації, характерні скоріш для дитини ясельної групи. Насамперед, це проблема відриву від матері, з якою вона знаходиться у стані дуже тісної прив’язаності.

   З метою успішної інтеграції такої дитини в середовище дітей потрібні спільні зусилля і батьків, і всіх тих людей, котрі знаходитимуться поруч з нею в дошкільному закладі. Від вихователів, звичайно, вимагається додаткова увага до такого дошкільника: йому індивідуально слід нагадати, що зараз потрібно роботи (сісти за стіл, сходити в туалет, одягнутися), і, взявши його за руку, відвести туди, куди треба. Вкрай важливо, щоб вистачило терпіння не відволікати дитину від заняття, якому вона надає перевагу (приміром, гра в конструктор або складанню пазлів), а дати їй можливість довести розпочату справу до певного завершення. Також варто враховувати, як важко даються такій дитині усі побутові навички, і бути терплячими в їх стимулюванні й підтримці. Потрібно оберігати її і в контактах з дітьми: з однієї сторони, зацікавити ними, розповісти й пояснити, що вони роблять, у що граються, з іншої – дати можливість побути на дистанції, поспостерігати зі сторони; у якісь загальні заняття потрібно дозовано включатися разом з нею (тримаючи її руку або навіть на руках), але не виключати аутичну дитину із загального життя дитячого колективу. При дотриманні обережності, одночасної лагідності й наполегливості така дитина можна добре утримуватися в режимі.

Рекомендації для батьків

Обрання дошкільного закладу для дитини з особливими освітніми потребами

*Не приймайте рішення про дошкільний заклад для дитини з особливими освітніми потребами з огляду лише на близькість до місця проживання.

*Не орієнтуйтеся під час обрання дошкільного закладу для дитини винятково на громадську думку чи поради знайомих.

*Керуйтеся рекомендаціями, що містить висновок психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК), під час обрання дошкільного закладу для дитини з особливими освітніми потребами, навіть якщо вони не цілком збігаються з вашим баченням.

* Зауважте, що фахівці ПМПК здійснюють психолого-медико-педагогічне вивчення дитини, встановлюють її можливості, виявляють труднощі, потреби, визначають рівень психофізичного розвитку, вивчають готовність дошкільних закладів до впровадження інклюзивної освіти та співпраці тощо. І саме на підставі одержаних результатів ПМПК рекомендує:

-заклад, який найбільшою мірою зможе забезпечити комплексний супровід дитини;

-програму, що відповідає потребам, можливостям дитини, рівню її розвитку й досвіду;

-види та обсяг корекційно-розвивальних занять, а також спеціалістів, які будуть їх проводити в умовах інклюзивного дошкільного закладу тощо.

*Звертайте увагу на чинники, що свідчать про вдало організовану роботу з дітьми з особливими освітніми потребами, зокрема:

 сформована група фахівців, яка забезпечуватиме індивідуальний супровід дитини, —

  • вчитель-дефектолог відповідної до нозології дитини галузі;
  • учитель-логопед;
  • практичний психолог;
  • асистент вихователя;
  • соціальний педагог;

 методична та психологічна готовність педагогів до роботи в інклюзивних групах;

 матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення для конкретного виду порушення, зокрема —

  • необхідне обладнання;
  • навчальна література;
  • додаткові пристосування оснащення;
  • архітектурна доступність приміщень за потреби тощо;

 позитивна налаштованість колективу дошкільного закладу та батьків дітей з типовим розвитком;

 наповнюваність в інклюзивних групах не більше 15 дітей.

*Пам’ятайте, що висновки ПМПК носять рекомендаційний характер, проте саме вони мають бути для вас головним аргументом під час обрання дошкільного закладу для дитини з особливими освітніми потребами.

   Кожна людина незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального напруження має право на отримання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей. Цей принцип відбитий у низці міжнародних документів, покладений в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, яке впроваджується з метою реалізації їхнього права вибору навчального закладу та форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

   Конвенція ООН про права дитини як документ міжнародного рівня автоматично висуває вимоги до кожної держави щодо приведення національного законодавства у відповідності із цією «всесвітньої Конституцією прав дитини.» Наша держава на цьому шляху робить свої прогресивні кроки. За останні роки набуває інтенсивного розвитку державна підтримка дітей з особливостями психофізичного розвитку сприяння втіленню прогресивних ідей у практику.

   Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов. В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно за ініціативи громадських організацій.

Результат пошуку зображень за запитом "інклюзивна освіта"

Інклюзивне навчання — це система освітних послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи і форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Інтеграція — включення дитини з вадами психофізичного розвитку в середовище здорових людей у процесі навчання, виховання, праці, проведення вільного часу.

Створення та розвиток умов для отримання якісної освіти в загальноосвітньому закладі для дітей з особливими навчальними потребами — одне з основних завдань Всеукраїнського фонду «Крок за кроком», який було засновано в 1999 р. Міжнародним фондом «Відродження» м.Київ) і Міжнародним центром розвитку дитини ( Вашингтон, США). Місією фонду є забезпечення рівного доступу до якісної освіти всіх дітей з активним залученням сімей і місцевих громад в освітній процес. Місія Всеукраїнського Фонду «Крок за кроком» базується на цінностях відкритого демократичного суспільства, які включають у себе індивідуальний підхід у навчанні до кожної дитини, включаючи дітей з особливими потребами, дітей національних меншин, дітей-сиріт; рівний доступ і забезпечення умов для отримання якісної освіти для віх дітей; активне залучення сімей та громади до освітнього процесу. Реалізація місії Фонду сприяє демократизації та гуманізації системи освіти України.

   З метою виконання місії з втілення демократичних цінностей у системі освіти України Фонд ініціює освітні проекти і програми спільно з Міністерством освіти і науки України, Інститутом спеціальної педагогіки АПН України, іншими державними та громадськими організаціями. В основу програм Фонду покладено демократичні цінності відкритого суспільства як передумова інтеграції України в європейську спільноту.

   Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливою для дітей з нерізко вираженими вадами психічного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку (ЗПР), певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоїти культурний досвід у середовищі здорових однолітків. Згідно з «Планом заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосітніх навчальних закладах на період до 2012 року», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів Украіїни від 3 грудня 2009 р. № 1482-р, в Україні здійснюється активний пошук і впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, із їхніми здоровими однолітками.

   Концепція розвитку інклюзивної освіти, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 № 912, розроблена відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері освіти, соціального захисту та реабілітації осіб з інвалідністю, з метою визначення пріоритетів державної політи у сфері освіти в частині забезпечення конституційних вправ і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами. На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 01.10.2012р. №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання», наказу управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації від 01.11.2012 р.№ 469 «Про затвердження Плану заходів щодо впровадження Концепції розвитку інклюзивного навчання в навчальних закладах області» та з метою забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами, здійснення комплексної реабілітації таких дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвитку здібностей, втілення міжнародної практики щодо збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивним навчанням, готових до надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами затверджено План заходів управління освіти Вінницької міської ради щодо впровадження Концепції розвитку інклюзивного навчання в навчальних закладах міста Вінниці на 2010 — 2012 р.р.

   Однією із основних причин поширення інклюзії є переважно неадекватне ставлення батьків до закладів корекційної освіти: воно або упереджено негативне, або виражається у нерозумінні його необхідності. Деякі батьки, будучи обізнаними у світових тенденціях, наполягають на праві своєї дитини перебувати у звичайному дитячому садку нарівні зі здоровими однолітками. Проте, часто батьки не розуміють основного змісту інклюзивної освіти. Справжня інтеграція та інклюзія передбачає обов’язковий психолого-педагогічний супровід дитини фахівцями (корекційний педагог, психолог, лікар, соціальний працівник). Без нього перебування дитини у масовому навчальному закладі набуває стихійності, оскільки без одержання відповідної корекційної допомоги психофізичний розвиток дитини лише ускладнюється.

Переваги інклюзивної освіти

    Кожен, незалежно від стану здоров`я , наявності фізичного чи розумового порушення, має право на одержання якісної освіти. Цей принцип відображено в загальній Декларації прав людини (1948р.), Конвенції про права дитини (1989р.) покладено в основу організації інтегрованого, інклюзивного навчання дітей з особливими потребами. Таке навчання впроваджується з метою реалізації їхнього права на рівний доступ до якісної форми навчання.

Пов’язане зображення

    В інклюзивних групах діти з особливими потребами включені в освітній процес. Вони осягають основи незалежного життя. Засвоюють нові форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність, ініціативу, свідомо роботи вибір, досягати згоди у розв`язанні проблем, приймати самостійні рішення.У дитячих закладах, як і в демократичному суспільстві, до кожного члена колективу ставляться як до неповторної особистості, усі мають рівні можливості досягти успіху. При цьому оцінюються конкретні досягнення дітей, незалежно від їхнього інтелектуального, фізичного, соціального чи емоційного стану. У групах включення всі діти мають широкі можливості для вибору, їх заохочують до критичного мислення, творчості, винахідливості, вони вчаться відповідати за свої рішення і допомагати один одному. Діти краще розуміють широкі можливості особистого потенціалу, вони більш чутливі до потреб інших, з більшою повагою ставляться до життєвого досвіду та особливостей своїх товаришів.

     Включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в освітній процес дитячого садка дає змогу взаємодіяти з іншими дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх, отримуючи такий же соціальний досвід, як і всі їхні ровесники. Інтенсивна соціальна взаємодія сприяє встановленню дружніх, позитивних стосунків, створенню своєрідної мережі соціальної підтримки. Спільні заняття сприяють концентрації уваги дітей, посиленню їхньої мотивації до навчання. Це дає можливість дітям з особливими потребами бачити їхні висловлювання, сприяє інтересу до пізнання навколишнього світу, формування мотивів до навчальної діяльності, співпраці, забезпечує умови успішної соціальної, психологічної, фізичної адаптації та життєдіяльності.

     Досвід успішного перебування у групах включення є добрим підґрунтям для подальшої інклюзивної освіти та підвищення кваліфікації протягом усього життя. Діти з проблемами в розвитку звикають брати участь у різноманітних громадських програмах, які допомагають їм опанувати вміння, необхідні для успішного самостійного життя в суспільстві.

    В інклюзивному середовищі діти з особливими потребами отримують багато можливостей для соціальної взаємодії зі своїми ровесниками. Вихователі цілеспрямовано сприяють спілкуванню і взаємодії між дітьми, застосовуючи для цього різні способи. Наприклад, використовуючи картки з іменами дітей, розсаджують їх під час обіду чи занять у колі так, щоб поруч із дитиноюнедостатньо розвиненими мовленнєвим навичками опинилася дитина, яка добре розмовляє. Вихователі всіляко підтримують дітей, яким подобається чогось навчати товаришів, допомагати їм. Дорослі пропонують дітям види діяльності, які передбачають взаємодіюі взаємозалежність, що сприяє встановленню між ними дружніх стосунків. Заохочують дітей обирати не лише вид діяльності, а й товариша, з яким її здійснюватимуть». Завдяки перебуванню в звичайній групі в дітей з особливими потребами зростає самоповага, і часто не тільки не потребують підтримки громади, а й роблять свій внесок у загальну справу. Спільне навчання і виховання в умовах дошкільного закладу здійснює позитивний вплив і на дітей з типовим розвитком. З раннього віку вони починають розуміти, з якими труднощами стикаються люди. Котрі мають проблеми розвитку, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності, вчаться підтримувати один одного, позитивно взаємодіяти. Коли дитина з проблемами в розвитку починає відвідувати звичайну групу дошкільного дитячого закладу чи школи, позбавляючись таким чином ізоляції від своїх ровесників, батьки відчувають полегшення. З часом життя всієї сім`ї стає наближеним до життя більшості родин. Залучення таких батьків до планування та організації навчального процесу, розробки індивідуальних навчальних планів для дітей дає змогу відчути, що вони не одинокі, вони є членами команди, яка їх підтримує і допоможе подолати труднощі у щоденній роботі з дітьми, досягти успіху у складній справі адаптації дитини з особливими потреби до життя суспільства. Спільна діяльність дітей допомагає педагогам краще усвідомити ефективність певних освітніх технологій, визначити спільні сторони та специфічні потреби кожної дитини.