Приймайте дитину такою, якою вона є, любіть її безу­мовно – це найголовніше!

Даруйте дитині якомога більше тілесного зв’язку: беріть на руки, садіть на коліна, обіймайте, притискайте до себе, ро­біть масаж, практикуйте спільний сон.

Створюйте умови для розвитку дитини: знайомтеся з різ­ними методиками взаємодії і роботи з дітьми з аутизмом, об’єд­нуйтеся з іншими батьками і переймайте їхній досвід.

Забезпечте дитині чіткий режим дня, дбайте про те, щоб в її кімнаті був установлений і підтримувався певний поря­док – кожен предмет має бути на своєму місці.

Значна кількість дітей з РАС схильна до агресії, тому під час спілкування з дитиною зберігайте нейтральний емоційний фон, щоб запобігти проявам гніву, спалахів негативних емоцій і почуттів з її боку.

Навчайте дитину конструктивним способам висловлю­вання агресії: пропонуйте їй у пориві злості побити подушку, потупати ногами, покричати в пластиковий стакан або пакет, порвати газету на дрібні клаптики та ін.

Дитина засмутилася або злякалася, кричить, плаче – постарайтеся усунути джерело стресу. Якщо це неможливо, від­верніть її увагу, обійміть, скажіть: «Я тебе люблю».

Спілкування має бути конкретним: використовуйте ко­роткі чіткі фрази без абстрактних слів з акцентом на те, що ви прагнете донести до дитини («Візьми чашку», «Будеш їсти ба­нан?»). За необхідності супроводжуйте свою промову жестами, демонстрацією картинки.

Якомога частіше озвучуйте дитині свої і її почуття, пояс­нюйте причину їхнього виникнення ( «Ти кричав, качався по під­лозі, і тому я злилася на тебе», «Ти засмутився через те, що розлив чай», «Ти посміхаєшся, тому що побачив собаку і зрадів»).

Діти з аутизмом примхливі, готові цілодобово робити одне й те саме і люто протестують, коли їх переривають. Дозво­ляйте дитині займатися тим, що їй цікаво, але обов’язково вста­новлюйте межі: «Ти можеш збирати конструктор ще годину, а потім ми підемо на прогулянку».

Забезпечте довготривалу роботу із психологом або психо­терапевтом, який буде вчити дитину спілкуватися і взаємодія­ти з іншими людьми, розпізнавати свої і чужі емоції і почуття.

Заведіть домашнього улюбленця. Спілкування з тва­ринами сприятливо впливає на розвиток мозку й емоційної сфери дитини.

Дбайте про те, щоб дитина якомога частіше знаходилася в середовищі доброзичливо налаштованих дітей і дорослих, за   можливості відвідувала інклюзивну групу (клас) у звичайному дитячому садку (школі).

 

Щодня займайтеся з дитиною, яка не говорить, вико­ристовуючи комунікативні картки РЕС8. їх можна купити, скачати з Інтернету або зробити власноруч.

У дітей з аутизмом порушений емоційний інтелект – його можна виховувати, формувати шляхом постійних трену­вань у спілкуванні із членами сім’ї, однолітками, однокласни­ками, вчителями та ін.

Діти з аутизмом відчувають певні сенсорні проблеми, оскільки інформацію з навколишнього середовища вони сприй­мають частинами. Наприклад, спочатку вони реагують на світ­ло, потім – на звук, після цього – на образ… І поки їхнім моз­ком розпізнається один подразник, надходить інший, унаслідок чого інформація обробляється уривками, порціями. Саме тому їхня поведінка виглядає неадекватною. Однак здатність мозку одночасно переробляти інформацію, що надходить, можна і по­трібно тренувати.

У дітей з аутизмом дуже високий потенціал, але вони лі­ниві, апатичні, страждають на синдром дефіциту уваги (і гіперактивність). Тому важливо знайти не тільки сферу їхньої компетенції, а й придумати, як їх можна надихати, зацікавлювати, мотивувати, спонукати до тієї чи іншої діяльності.

У дитини важливо розвивати самостійність, терпляче і наполегливо прищеплювати навички самообслуговування. Моделюйте якомога більше ситуацій, в яких дитина може імі­тувати ваші дії, копіювати поведінку: наприклад, разом з нею перед дзеркалом чистьте зуби, зачісуйтесь, застібайте ґудзики та ін.

Розвивайте в дитини почуття прекрасного – перш за все за допомогою класичної музики, що не тільки забезпечує від­чуття психологічного комфорту і безпеки, а й сприяє розвитку уваги й інтелекту. За можливості ходіть з дитиною до театру, музеїв, на виставки.

Імпульсивність – характерна риса дітей з аутизмом, що залишається на все життя. Це треба враховувати під час вибору професії – краще, якщо вона буде вільною, творчою, інтровертною.

 

Чому в нашої дитини аутизм?

На сьогоднішній день достовірна природа аутизму невідома. Серед основних причин виникнення розладів виділяють спадкові чинники і вплив середовища. Також припускають, що могло мати місце порушення розвитку головного мозку ще у внутрішньоутробному періоді. Головний мозок міг постраждати як через відсутність поживних речовин, так і від дефіциту кисню. На жаль, усе це залишається на рівні припущень. Роль спадковості як причинного фактора теж не доведена.

Як поводитись з дитиною, яка має розлади аутистичного спектра?

Будьте логічні й послідовні. Якщо ви обрали певну модель поведінки з дитиною-дотримуйтеся її. Зміна вашої поведінки призведе до розгубленості

дитини та несприятливо позначиться на емоційному стані.

Будьте терплячі.  Поведінка вашої дитини не зміниться  за один день або за тиждень. Можете завести щоденник, до якого можна записувати всі (навіть невеликі) успіхи дитини. Ці записи будуть нагадувати вам про те, що ви рухається в правильному напрямку.

Обов`язково навчіть дитину слова « стоп» , адже вона може не розуміти, що її підстерігає небезпека- наприклад,може переходити вулицю прямо перед машиною або торкатися гарячих предметів. Якщо малюк буде твердо знати слово «стоп», ви зможете уберегти його від багатьох травм.

Не карайте дитину. Дитина, яка має аутизм, не здатна провести  паралель між поганою поведінкою і покаранням, тому просто не зрозуміє .за що її лають.

Робіть з дитиною фізичні вправи: вони допомагають знизити стрес і приносять позитивні емоції. До речі, більшість дітей а аутизмом люблять  стрибати на батуті.

Протягом дня влаштовуйте дитині перерви, під час яких вона зможе побути на самоті. Ви можете залишити її в дитячій кімнаті, у своєму дворі і т.п. Обов`язково  подбайте про те, щоб  дитина перебувала в безпечній обстановці і не могла собі нашкодити.

Пам`ятайте набуті дитиною навички починають працювати не відразу.

Іноді дитина, навчившись певної дії (наприклад, відвідувати туалет), не відразу може застосувати її в інших сферах свого життя (наприклад, самостійно відвідувати туалет у школі). Розкажіть дитині, в яких ще ситуаціях вона може використовувати свої навички.

Постійно повторюйте пройдене , щоб дитина не забувала набуті навички та знання. Зверніть увагу на те, що під час стресу або хвороби дитина може повернутися до початкової поведінки.

Займайтеся з дітьми щодня, тільки регулярність може принести результати. Починайте з  хвилин і поступово доведіть час занять до 2-3 годин на день з невеликими перервами.

Розмовляйте з дитиною повільно, чітко  і спокійно. Краще використовувати короткі речення, на початку яких слід вимовляти ім`я дитини, щоб вона добре зрозуміла, що звертаються до неї.

Якщо дитина  не може відповісти вам словами, знайдіть інші способи спілкування. Наприклад, за допомогою краток з малюнками  або фотографій.

Хваліть дитину кожного разу, коли вона робить успіхи. Це може бути словесна похвала або нагорода у вигляді улюбленої іграшки, дозволу подивитися мультфільм тощо.

Як діагностують розлади аутистичного спектра?

Діагностика розладів аутистичного спектра можу бути складною , тому що немає однозначних тестів, що дозволяють діагностувати ці порушення. Щоб поставити діагноз, фахівці спостерігають за поведінкою дитини та її розвитком. Доступними в Україні є тести М-СНАТ, ADOS («Шкала спостереження для діагностики аутизму»). Діагностику та обстеження проводять лікар-психіатра невропатолог.

Поряд з зазначеними вище методами використовується апа­ратна діагностика, яка надає інформацію про вегетативно-нерво­ву систему, функціонування та стан мозку, серцево-судинну систему. Апаратна діагностика проводиться за допомогою таких досліджень:

ехоенцефалографія;

електроенцефалографія;

реоенцефалографія;

магнітно-резонансна томографія;

комп’ютерна томографія;

ультразвукове дослідження;

варіаційна пульсометрія (кардіоінтервалографія);

 електрокардіограма.

За допомогою лабораторних досліджень оцінюється імуні­тет, стан крові, виявляють причини дисбактеріозу та наявність важких металів в організмі. Обов’язковою є консультація не­вролога, генетика, обстеження на ТОRCH-інфекції (герпесну, цитомегаловірусну, вірус Епштейна-Барра, токсоплазмоз).

Багато які батьки цікавляться, як визначити аутизм у ди­тини самостійно. Існує невеликий діагностичний тест, в основі якого три запитання:

Чи дивиться ваша дитина в одну точку, навіть якщо ви намагаєтеся показати їй щось цікаве?

Чи вказує ваш малюк на якийсь предмет не з метою його отримання, а для того щоб розділити з вами інтерес до нього?

Чи любить дитина грати з іграшками, повторюючи жести та репліки дорослих?

Якщо на всі три запитання ви відповідаєте заперечно, це серйозний привід для підозр. Якщо ж ви відповіли ствердно, то, скоріше за все, ви маєте справу зі звичайним відставанням у розвитку мовлення, аж ніяк не з аутизмом.

Ознаки аутизму можна поділити на три основні групи:

Порушення соціальної взаємодії:

Дитина надає перевагу самотності.

Дитина уникає дивитися в очі (коли до неї звертаються, вона дивиться на рухи губ або жестикуляцію, але не дивиться прямо в очі).

Зазвичай діти з аутизмом не терплять дотиків до себе.

Дитина неадекватно реагує на присутність/відсутність мами (або інших рідних людей) — проявляє надмірну холодність і незацікавленість або, навпаки, не може витримати на­віть короткочасного розставання.

Малюк не копіює поведінку дорослих (хоча після року мав би поводитися, як «мавпочка»).

Дитина непередбачувана у своїх реакціях на різні по­дразники.

Як іграшки дитина нерідко використовує незвичайні речі, наприклад, предмети меблів.

Проблеми комунікації:

Дитина демонструє затримку мовленнєвого розвитку (мало і неохоче говорить) або регрес мовленнєвих навичок (говорить все менше і менше, мовлення зникає взагалі).

Малюк не цікавиться навколишнім світом (вік «чому-чок» не настає).

Дитина рідко посміхається взагалі і ніколи не посміха­ється у відповідь.

Дитина не реагує на прохання, не вступає в діалог (або вступає з великими труднощами).

Малюкові явно не подобається грати з іншими дітьми або з дорослими (відсутні навички ігрової діяльності).

Нерідко в мовленні дитини присутні неіснуючі слова або вона повторює те, що тільки-но почула від дорослого (ехолалія).

Може говорити про себе у третій особі.

Стереотипність поведінки:

Дитина безупинно повторює одні й ті самі прості рухи.

Дитина або не здатна зовсім до адаптації, або з велики­ми труднощами пристосовується до нових умов життя (навіть поява нових предметів у кімнаті або нового одягу, нового посуду може її лякати і нервувати).

Малюку некомфортно в присутності незнайомих людей.

Дитина вкрай перебірлива в їжі (їсть тільки обмежений набір продуктів або страв і відмовляється від чогось нового).

Якщо батьки помітили перелічені вище ознаки аутистичного типу розвитку, їм обов’язково слід звернутися до дитячого психіатра, щоб переконатися, наскільки їхні припущення мають підставу. Діагноз «ранній дитячий аутизм» може бути постав­лений тільки фахівцем — дитячим психоневрологом після ретельного обстеження малюка. Якщо діагноз дитині встановлено, батькам потрібно визначитися з програмою по­дальшого навчання та розвитку малю­ка. Для цього важливо проконсультува­тися у психолога і корекційного педагога, які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для дитини.

Наявність аутизму може встановити лише компе­тентна команда фахівців на основі врахування всіх компонентів діагностичних критеріїв щодо РАС.