Поради вихователям, в групах яких виховується дитина з особливими освітніми потребами:

Поради вихователям, в групах яких виховується дитина з особливими освітніми потребами:

1. Навчіться толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.
2. Сприяйте тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятою.
3. Сприяйте створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
4. Надавайте індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлюйте дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5. Намагайтеся наблизити виховні, навчальні та розвиткові завдання до потреб і можливостей такої дитини.
6. Співпрацюйте з іншими педагогами (вчителем – логопедом, вчителем – дефектологом, практичним психологом, асистентом вихователя), лікарями та батьками в одній команді.

• наголошуйте на цінності дитини та необхідності розвитку її сильних сторін;
• намагайтеся зрозуміти батьків, прислухайтеся до їхньої точки зору, приймайте їхню позицію;
• умійте бачити в дитині індивідуальність, незалежно від наявних вад розвитку;
• домовляйтеся з батьками про обмін інформацією, про розвиток дитини вдома і в ЗДО;
• боріться зі стереотипами;
• не жалійте батьків, це заважає ефективній взаємодії;
• спільно вирішуйте проблеми;
• плануйте свою діяльність спільно з батьками.

Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин в інклюзивній групі ЗДО

• Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку створюйте таке середовище, в якому б усіх дітей сприймали і поважали.
• Пам’ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості. Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому малят.
• Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в групі, вона має відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.
• Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати, а не те – що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.
• Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність дітей з особливими потребами. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до дітей з особливими потребами як до ляльок або домашніх тварин.
• Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь, помічник вихователя в групі ставитимуться до всіх дітей з повагою, вихованці діятимуть аналогічно. Якщо ж вони будуть бачити зверхнє, грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, вони будуть наслідувати це під час взаємодії з однолітками. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.
• Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
• Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї. Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення. Щоб заохотити дитину з ООП до гри, вихователь має приєднатися до гравців, залучити малюка, а коли він буде здатний самостійно гратися з однолітками, поступово залишити дітей. Інколи необхідне фізичне керування дітьми з ООП під час гри, доки вони не оволодіють мистецтвом самостійної гри.
• Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей. Часто малята багато чому навчаються в такий спосіб і можуть повністю долучитися до гри через спостереження. Використовуйте позитивне схвалення. Посмішка, кивок головою чи погладжування по спині дитини можуть бути ефективнішими, ніж голосні коментарі перед усією групою.
• Не примушуйте дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи.