Шановні, батьки!

Допомогти Вам грамотно оцінити розвиток дитини з урахуванням вікових особливостей і норм, надати необхідні рекомендації щодо психологічної готовності до навчання у школі, ігрової діяльності, створення умов для загартування і оздоровлення, ігрової діяльності, організації харчування дітей вдома у вирішенні цих питань допоможе робота нашого консультпункту.

ГРАФІК РОБОТИ:

КОЖНА ОСТАННЯ СЕРЕДА ПОТОЧНОГО МІСЯЦЯ       16.00 — 18.00

Театр в житті малюка

    Вибираючи театр для дошкільнят, краще від­дати перевагу спеціалізованому дитячому (ляльковому, драматичному, музичному тощо). У таких театрах усе розраховано на маленького глядача: біля входу дітей зустрічають казкові персонажі (аніматори), з ними грають, влаштовують конкурси. Маля одразу потрапляє в чарівну ат­мосферу. Ще до початку вистави малюк знайо­миться з акторами і відчуває свою причетність до казкового дійства. Бажано прийти до театру за­здалегідь, щоб дитина могла звикнути до нового оточення, яскравих костюмів.

Картинки по запросу театр і діти

   Особливо близький малюкам ляльковий те­атр. На їхніх очах улюблені м’які іграшки, ляль­ки раптом оживають і починають розмовляти, діяти, як люди. У дитячому садку малята й самі беруть участь у виставах лялькового театру, тож залюб­ки подивляться на роботу професійних лялькарів га акторів.

   До драматичного театру варто починати призвичаювати дітей з чотирьох-п’яти років, від­даючи перевагу дитячому, бажано класичному, репертуару. Малюк щиро співпереживатиме персонажам вистави, а гарна мова і яскраві де­корації посприяють його входженню у світ висо­кої літератури.

   Опера і балет набагато складніші для сприй­няття, ніж драматичні вистави, тож привчати до них дитину бажано поступово. Обов’язково варто пояснити малюкові, в чому полягає своє­рідність таких вистав (опера — жанр музичного мистецтва, де персонажі свої слова проспівують; балет — танцювальна вистава, в якій музика по­ряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету й створенні настрою, характеру). Розка­жіть про музичні інструменти, з яких складається оркестр. Можливо, варто почати з концерту — окремих оперних та балетних номерів. У будь-якому випадку не засмучуйтеся, якщо дитині з першого разу не сподобається оперний театр. Можливо, вона полюбить його, ставши старшою.

   Вдалий вибір вистави — половина успіху в прилученні вашого малюка до світу культури. Для першого відвідування варто обрати театральну постановку з відомим сюжетом. Підготуйте ма­люка заздалегідь: почитайте твір, за яким по­ставлений спектакль, покажіть ілюстрації, про­коментувавши їх. Доберіть виставу, доступну дитині за віком. Малюкам до трьох років ідеально підходять каз­ки, їм також до вподоби вистави про тварин. Якщо крихітці два-три роки, для початку по­ведіть її до лялькового театру, в основі більшості вистав якого лежать відомі малюкам сюжети за участю вже знайомих персонажів, як-от Курочка Ряба, Колобок, Вовк та семеро козенят, лікар Ай-болить. Маляті легше буде зрозуміти сенс того, що відбувається, та й інтерес до дії не втратить­ся. Оптимальна тривалість вистави — 30 хвилин. З дошкільником 4-6 років варто відвідати такі вистави, як «Котигорошко», «Попелюшка», «Пітер Пен», «Снігова королева» тощо. Тривалість вистави уже не так жорстко обмежена, та все-таки бажа­но, щоб у театральному дійстві був антракт.

   Квитки краще придбати за­здалегідь. Під час першого відвідування краще сидіти не в першому чи останньому ряду, а у третьому або четвертому. Якщо не вдасться обрати місця, звідки дитині буде все добре видно й чутно, краще взагалі відмовитися від походу, бо малюк не зможе зосередитися на дії, йому доведеться на­пружувати зір та слух, від цього він швидко втомиться й втратить інтерес до дійства. Постарайтеся вийти з дому заздалегідь, бо побоювання запізнитися на виставу буде головною емоцією, пов’язаною з цим захо­дом. Бажано прийти до театру за 30 хвилин до початку вистави. Якщо малюк перевтомлений або погано почувається, відвідування театру краще від­класти.

   Добре, якщо у гардеробі сина чи доньки є спеціальні «театральні» сукня чи костюм. Доречно мати й змінне взуття, адже навіть найгарніше плаття чи костюм не справлятимуть належ­ного враження, коли на ногах теплі чоботи або черевики. Тим паче, коли надворі негода і взуття брудне. Поясніть синові чи доньці правила поведінки в театрі. Разом віднесіть речі до гардеробу й візь­міть номерок.

   Не годуйте малюка під час вистави — це від­волікатиме його увагу від того, що відбувається на сцені, й заважатиме іншим глядачам. А от в антракті юному театралові буде приємно й ціка­во відвідати буфет, де його можна пригостити чи­мось смачненьким. Причому не обов’язково сто­яти з дитиною в довгій черзі, частування можна підготувати заздалегідь і взяти з собою.

   Відвідування театру можна зробити не лише приємним, а й корисним. Після закінчення ви­стави обов’язково обговоріть з малюком її зміст, його враження та емоції.

Орієнтовні запитання до наймолодших глядачів

♦ Чи сподобалася тобі вистава?

♦ Хто її головні персонажі? Що з ними відбу­валося?

♦ Хто тобі найбільше сподобався? Чому?

♦ Чи переживав ти за персонажа? Чи хотів би йому допомогти? Як саме?

♦ Чи ти хочеш ще раз прийти до театру?

Для старших дошкільнят такої розмови буде замало. Вони вже можуть розповісти не лише про персонажів та сюжет п’єси, а й про свої по­чуття та емоції, викликані виставою. Зазвичай їм хочеться поділитися своїми враженнями. Допо­могти юним театралам у цьому може бесіда.

Орієнтовні запитання до старших дошкільнят

♦ Про що ти подумав, коли…?

♦ Що ти відчував, коли головний персонаж…?

♦ Що б ти зробив на його місці?

♦ Що тебе найбільше вразило?

♦ Якби ти був сценаристом, чи змінив би сюжет? Як?

♦ Чи могло б бути інше закінчення у цієї казки? Яке?

   Після перегляду вистави дитина зазвичай ще переживає події, що сталися з персонажа­ми. Можна продовжити свято: розіграйте вдо­ма сценки з іграшками або малюнками. Старші дошкільнята можуть разом з вами перевдягтися в театральні костюми (у вашому гардеробі, на­певно, знайдеться щось відповідне) і показати у ролях уривки з казки членам родини, які не ходи­ли з вами на виставу.

   Якщо ви добре продумали й підготували пер­ший похід до театру, малюк нетерпляче чекатиме наступного. І хтозна, можливо, через роки вся родина збереться на виставі, де головну роль ви­конуватиме ваш юний театрал.

Дитячий садок — перший навчальний заклад для малюка

   Питання про те, віддавати дитину до дитячого садка чи ні, чимало сучасних родин вирішують позитивно. Однак не всі батьки знають, як полегшити й оптимізувати складний період адаптації дитини до нових умов, і не всі зважають на те, що перебіг цього процесу залежить від їхньої позиції.

  Результат пошуку зображень за запитом "дитячий садок" Де починається соціалізація маленької дитини? Насамперед у родині. Але набагато ширше соціальний розвиток дитини відбувається у дитячому садку. Саме там вона набуває досвіду спілкування з незнайомими людьми — дорослими й дітьми, засвоює норми та правила поведінки, навчається жити у суспільстві. Від того, як пройде звикання дошкільника до нових умов, залежить його фізичний і психічний розвиток, подальша життєдіяльність у дитячому садку й родині. На жаль, нерідко цей процес протікає важко й болісно. Негативна емоційна реакція батьків на поведінку дитини в цей період часто ускладнює ситуацію. Не знаючи, як правильно реагувати на дитячі вередування й сльози, як ліпше вчинити, мама з татом не можуть допомогти своєму малюку.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

— Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.

— Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

— Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

— Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

— Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

— Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

— Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

— Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

— Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

— Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Результат пошуку зображень за запитом "адаптація до садка"

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

— Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

— Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

— Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

— Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

— Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

— Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Пов’язане зображення

Добираємо іграшки для дітей

   Асортимент дитячої іграшки надзвичайно широкий: м’яка, дерев’яна, металева, механічна, електрична, оптична, звукова, — цей список можна продовжувати. Практично все, з чим мають справу дорослі, у зменшеному і спрощеному вигляді знайшло своє місце у світі дитячих ігор. Звичайно, іграшки дарують дітям насамперед для того, щоб ті з ними грались. Але не забуваймо про те, що з іграшкою дитина пізнає світ і розкриває свої здібності.

    Сьогодні не бракує іграшок електричних і електронних. Кожна з них справляє на дитину велике враження. Але ненадовго. Вона швидко ламається, сідають батарейки. Нова мало чим відрізняється від попередньої й знову ламається. Тому подібні іграшки слід купувати в дуже обмеженій кількості, пристосовуючи це до яких-небудь святкових днів. На жаль, практично зовсім зникли або перейшли в ранг дуже дорогих дерев’яні іграшки. До речі саме вони екологічно найчистіші. Дуже мало кубиків із картинками, дерев’яних конструкторських набрів, немає збірно-розбірних будиночків. Іншими словами, відсутнє те, що збуджує в дитині інтерес до творення і творчості. Практично немає в продажу оригінальних настільних ігор.

Результат пошуку зображень за запитом "дитячий садок"

   Буває так, що конструкторами завалена вся квартира, настільні ігри вже набридли. Що б іще купити корисне, думають батьки. У світі індустрії не так просто розібратися. Для початку радимо засвоїти два правила.

По-перше іграшок не має бути багато. Постежте за своєю дитиною протягом тижня, і визначиться коло її улюблених іграшок. Інші приберіть на 1-2 місяці. Поступово виймайте по 1-2 іграшки й підносьте маляті «сюрприз». А набридлі іграшки тимчасово підуть відпочивати знов-таки в комору. У цьому випадку ідеально працює правило: «Нове — добре забуте старе».

По-друге обираючи іграшку, на перше місце завжди слід ставити її самоцінність. І сума у вашому гаманці мало що вирішує в цьому плані. А от часу на пошук гарної іграшки жаліти не треба.

    В перші три роки життя людина одержує 80% інформації про світ. Рука дитини безпосередньо пов’язана з мозком, тому чим більше різних тактильних відчуттів вона матиме, тим краще відбуватиметься інтелектуальний розвиток. Поки дитина не почала ходити, її головна іграшка — це брязкальце. Таке, щоб можна було довго і з захватом торкатися, навіть кусати. Хоча зараз у моді гігантські слони, ведмеді, дельфіни, вони годяться хіба як деталі інтер’єру дитячої. Навіщо потрібна іграшка, яку навіть не обіймеш і нікуди не потягнеш? Відомий педагог М. Монтесорі ще сто років тому давала дітлахам як іграшки шматочки шкіри та шнурки. Зараз можна купити гру «шнурівка» — набір із кольорових шнурків і картонних (або дерев’яних) трафаретів у формі черевика, ґудзика.

   Пов’язане зображенняУ магазинах зустрічаються посібники й іграшки, придумані досвідченими педагогами. Переважно їх купують батьки, які цікавляться різними новими педагогічними методиками. Але й іншим вони будуть корисними. Звичайно, від таблиць Зайцева мало користі, якщо ви не вчите дитину читати й лічити за його методикою. А от у знамениті кубики Зайцева з літерами діти люблять і просто гратися, тому що вони різного розміру, кольору, ваги й видають різні звуки.

   Оскільки діти самі придумують різні ігрові ситуації, то ляльки мають бути схожими на дітей. Про це часто забувають батьки, даруючи чотирирічній дочці ляльку Барбі. Ця лялька може зламати всю гру дитині. Лялька, з якою зможе душевно погратися дівчинка 3-5 років має бути зовні схожою на дитину, її легко одягати й роздягати. На неї легко пошити одяг.

   Часто хлопчики починають захоплюватися трансформерами. Модно. У Сашка є, мені теж хочеться. Дитячу агресію, на яку й розраховують, на жаль, виробники «військових іграшок», доводиться приймати — вона нікуди не подінеться, навіть якщо ви відмовите йому в трансформері й будете читати добрі казки на ніч. Доведеться купити, якщо дитина слізно просить: «Хочу Термінатора». Але не заохочуйте цієї гри й не пускайте на самоплив. Їй потрібно надати змісту не зі знаком «мінус», а зі знаком «плюс»: тобто фіналом гри має бути не смерть.

   Серед настільних ігор краще обирати такі, з яких дитина зможе щось дізнатися: вікторини, лото, розвивальні ігри.

  Пов’язане зображення Оцінюючи іграшку, слід розрізняти поняття «безпечність» і «якість». Наявність сертифіката відповідності гарантує захист дітей від небезпечних для їхнього життя та здоров’я іграшок і стосується фізико-механічних, хімічних та електричних властивостей останніх, наявність гострих країв, дрібних деталей, які можна проковтнути, недосконала гальмівна система транспортних іграшок, використання вибухонебезпечних та легкозаймистих матеріалів, а також шкідливих речовин і сполук для виготовлення іграшок — ось далеко не повний перелік небезпечних властивостей, за наявності яких іграшки не отримують дозвільні і, відповідно, не можуть бути допущені до реалізації в торговельній мережі.

Як правильно вибирати іграшки

   Чинна нормативно-правова база в Україні не передбачає психолого-педагогічного контролю безпечності імпортних іграшок. Отже, велика відповідальність під час вибору іграшок для дітей, особливо для дитячих закладів, покладається на педагогів і батьків. Власне, до вибору іграшок для малюків необхідно ставитись не менш відповідально, ніж до вибору одягу та продуктів харчування. Особливу увагу варто приділяти іграшкам для дітей раннього віку, оскільки ця категорія споживачів є найбільш незахищеною і вразливою.

   Насамперед необхідно звернути увагу на упаковка до іграшок. На ній обов’язково має бути вказано таку інформацію:

— Вік дитини, для якої призначено іграшку. Увага: напис «3+» є попереджувальним і свідчить про наявність дрібних деталей, що небезпечно для дітей раннього віку. Крім того має бути вказано вікову адресність, встановлену відповідно до змісту іграшки, її складності тощо. Зазвичай виробник декларує нижню вікову межу, наприклад: «Для дітей віком від 5 років»;

— Назва підприємства-виробника і його реквізити. Напис «Виготовлено в Україні» може вважатися суто рекламним і у разі виникнення зауважень, претензій, рекламацій не дає змоги знайти виробника;

— Чітка інформація про догляд за іграшкою, способи санітарно- гігієнічної обробки та про можливу небезпеку, пов’язану з експлуатацією іграшки (наприклад: «Не запускати поблизу ліній електромереж» — для повітряного змія).

Не варто купувати іграшку, що має сильний неприємний запах. Це може свідчити про наявність шкідливих речовин і сполук у матеріалі, з якого її виготовили. Про низьку якість матеріалу свідчить липка на дотик іграшка, залишки фарби на руках. Гострі краї, виступи, що можуть травмувати дитину, можна виявити самостійно.

   Потенційну небезпеку для психіки дитини можуть визначити, насамперед, педагоги. Іграшки, що провокують жорстокість, насилля, ранні сексуальні прояви, цинічне ставлення до людського життя, — це табу для дітей. Не менш важливим для формування естетичного смаку, виховання сенсорної культури є зовнішній вигляд іграшки, її художні характеристики. Дратівливі кольори, їх негармонічне поєднання, порушення анатомії (для фігурок людей і тварин) є показниками низької якості іграшки. Слід також уважно ставитися до напису «навчально-ігровий посібник», який дуже часто виробники розміщують на упаковці своєї продукції з рекламною метою.

    Отже, придбання іграшок в організованих місцях торгівлі (супермаркетах, спеціалізованих магазинах), уважне ставлення до наявності документів, а також виважений підхід до вибору іграшок (їхнього змісту, зовнішніх характеристик) дають змогу захистити дітей від потенційно шкідливої продукції.

   Коротко аналізуючи іграшки, слід зазначити, що насправді абсолютно некорисних іграшок не буває. Насправді, все залежить від вас, вашої участі й інтересу.

   Маємо пам’ятати: ми всі відповідальні за те якими виростуть наші діти!

Поради батькам з правового виховання

    Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

Плутарх

   Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. 

   Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Результат пошуку зображень за запитом "права дитини"

Якщо:

•   Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
•   Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
•   Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
•   Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
•   Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
•   Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
•   Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
•   Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
•    Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
•    Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ З ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

  • Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканими.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

  • Памятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.
  • Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.
  • Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
  • Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
  • Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
  • Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.
  • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
  • Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Пам’ятка для батьків

  1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.
  2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
  3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
  4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.
  5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.
  6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
  7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.
  8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.
  9. Виховання – це наступність дій.
  10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

Ви повинні знати:

  1. З ким приятелює ваша дитина.
  2. Де проводить вільний час.
  3. Чи не пропускає занять у школі.
  4. У якому вигляді або стані повертається додому.

Не дозволяйте дітям:

  1. Йти з дому на довгий час.
  2. Ночувати у малознайомих для вас осіб.
  3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки.
  4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.
  5. Носити чужий одяг.
  6. Зберігати чужі речі.

Кілька коротких правил:

1.Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із     дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі
14.І взагалі  ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати 

Результат пошуку зображень за запитом "права дитини"

Ми охайні малюки

    Культура поведінки — це сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, щоденних вчинків у суспільстві, які грунтуються на нормах моралі та особистісної культури.Сьогодні дорослим слід усвідомити, що, виховуючи в дитині культуру поведінки, необхідно стати більш демократичними, позбутися надмірної ускладненості у стосунках з дитиною. Слід також пам’ятати, що культура поведінки не зводиться тільки до зовнішніх проявів. В її основі повинні бути любов до оточуючих, інтелігентність, загальнолюдські морально-етичні принципи.

    Які складові культури поведінки слід формувати у дитини раннього та дошкільного віку? Зміст культури поведінки дошкільників становлять:

    Культурно-гігієнічні навички — це дії, пов’язані з дотриманням чистоти й порядку. Їх можна умовно поділити на чотири різновиди: навички особистої гігієни; навички культури їжі; дбайливе ставлення до власних речей; підтримання порядку та чистоти в навколишньому середовищі. Охайність, дотримання у чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття — усе це є складовими культури поведінки. Діти мають усвідомити, що в дотриманні правил гігієни проявляється повага до оточуючих.

Результат пошуку зображень за запитом "культурно - гігієнічні навички"        Результат пошуку зображень за запитом "культурно - гігієнічні навички"Пов’язане зображення

    Культура діяльності — сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, які визначають спосіб її буття у світі, здатність змінювати дійсність. Культура діяльності проявляється у дитини під час занять, ігор, виконання трудових доручень. Формування культури діяльності дитини передбачає виховування в дитині уміння підтримувати у порядку своє місце, де вона займається, грає чи працює; звички доводити до кінця розпочату справу, дбайливо ставитися до іграшок, книг та речей.

Загальні правила формування культури поведінки дитини

    Виховання культури поведінки має бути органічною складовою усієї виховної роботи, спрямованої на послідовне ознайомлення дітей з правилами та моральними нормами поведінки в їхньому соціальному оточенні. Обов’язково при цьому слід враховувати закономірності та особливості психічного розвитку дітей різного віку. Дорослий повинен бути головним взірцем культури поведінки для дитини.

    Виховання культури поведінки доцільно здійснювати, спираючись на національні традиції. Культура поведінки повинна стати джерелом духовного розвитку малюка. Будь-який прояв культури поведінки має бути для дитини усвідомленою потребою. Стійка потреба в постійному регулюванні своєї поведінки повина формуватися за свідомо засвоєними морально-етичними нормами.

    

Дівчатка і хлопчики: характер і статево-адекватне виховання

     Перші дошкільні роки дитини — це період, коли формується психіка та особистість. До цього процесу також належить психосексуальна диференціація. Які ж психологічні розбіжності між хлопчиками і дівчатками ми можемо помітити? Коли це вперше проявляється? І чому саме?

     Статева роль — сукупність поведінкових ознак, модель поведінки, яку людина має засвоїти. Дитина усвідомлює свою приналежність до статі поступово, і ця усвідомленність залежить від багатьох соціальних факторів. Так, наприклад, психологічна стать починає формуватися ще до народження, коли батьки чекають на дитину певної статі. Батьки формують свою позицію, будують стосунки із майбутньою дитиною. Іноді очікування не виправдовуються, а стереотип не зникає: все, що було придбане для дівчинки (хлопчика), стиль спілкування — усе це може спричинити дисгармонію в становленні психологічної статі дитини.

   До 3-4 років діти усвідомленно розрізняють стать. У 6-7 років дитина остаточно усвідомлює статеву приналежність.

Результат пошуку зображень за запитом "виховання хлопчика і дівчинки"

Причини засвоєння типової для статі поведінки:

— різні очіккування батьків;

— форми спілкування з дітьми різної статі;

— вибір імені, а особливо — пестливої форми;

— вибір іграшок для дитини; вибір одягу для дитини;

— неоднаковість вимог до різностатевих дітей;

— соціально-культурний рівень батьків.

    Упродовж багатьох років створювалася модель традиційної поведінки, прийнятої для хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінорк. Уважалося, що чоловік повинен бути сильним, агресивним; жінка — лагідною, турботливою. Також нормативними моделями є соціально-економічні умови, релігії, національні особливості, шлюбно-сімейні традиції. Але в наші часи, на новому етапі нашого життя з’являються зміни, тому традиційна система гендерних ролей руйнується. Також відбувається руйнування стереотипів, що створювалися впродовж тисячоліть. Гендерна культура є складним процесом взаємодії соціального оточення, сім’ї, освіти і віросповідання.

Роль батьків у статево рольовому розвитку дитини

    Результат пошуку зображень за запитом "виховання хлопчика і дівчинки"      Усі батьки вже від народження дитини уявляють собі, ким вона стане в майбутньому. Дорослим потрібно вміти належним чином прийняти появу нової людини в суспільстві як самостійність і з самого початку ставитися до дівчинки як до жінки, а до хлопчика — як до майбутнього чоловіка.

     Якщо один із батьків відсутній у сім’ї, то це дуже впливає на статеворольовий розвиток дитини. Психологи вважають, що в таких родинах особливо страждають сини. Хлопчики засвоюють жіночий тип поведінки, створюють хибне уявлення про власні чоловічі форми взаємодії. У неповній родині важко створити умови для сприйняття та розуміння дитиною специфіки обох батьківських ролей. Відсутність одного з батьків впливає і на розвиток дівчинки. Для того щоб у дитини відбувся нормальний статевий розвиток, необхідно мати в сім’ї як чоловічий, так і жіночий зразок. Також на статевому розвитку дитини позначається наявність в родині братів і сестер. Дитина легше опановує мистетво родинного спілкування. Діти-одинаки зазнають труднощів через невміння побачити те, що відбувається очима іншого. Для того, щоб створити нормальне формування статевої ролі корисні спільні рольові ігри (наприклад: «Родина», «Магазин», «Ательє» та інші.) Як хлопчики, так і дівчата повинні мати різноманітні іграшки, зокрема не тільки, що є типовими для певної статі дитини: у хлопчиків — ляльки та посуд, у дівчаток — машинки, конструктор та інше.